- Енерілан
- Січень, 1993
- м. Чернівці, Україна
- Ґент, Бельгія
Мій шлях гравця розпочався ще в далеких 90-их, але відданим геймером я став завдяки всесвіту WarCraft, коли познайомився з Reign of Chaos. В World of WarCraft вперше заглянув ще в далекому 2005, на неофіційних… я б навіть сказав, на локальному неофіційному сервері, котрий проіснував буквально лише кілька діб у комп’ютерному клубі. Тоді, першим технічно створеним мною персонажем був таурен воїн. Пара годин пробігань по Азероту, безліч емоцій і позитивні відгуки ровесників змусили і без того фаната WarCraft ще більше полюбити ще одну гру від франшизи. А далі було лише питання часу.
Від того, що комп’ютери я міг бачити тільки в місцевому клубі, оплачуючи їхню годинну оренду, на офіційні сервери поки не йшов. Вже в 2008-му році я зміг справжньо насолодитися «тим самим оригіналом», коли у мене з’явився особистий комп’ютер з доступом до інтернету. На той час відкрили ігрові світи для російськомовного регіону, включаючи повноцінну русифікацію.
Перший час грав на «Підзем’я», десь на початку жовтня 2008 року (за кілька тижнів до виходу Wrath of the Lich King) і мій перший персонаж був таурен друїд під моїм колишнім нікнеймом Ерізон (Erizon).
На початку 2010 року я познайомився з таким явищем, як «рольова гра», а потім і з самою рольовою спільнотою в World of WarCraft. У січні того ж року я перейшов на сторону Альянсу, на ігровий світ «Вічна Пісня», оскільки там зібралася найбільша кількість рольовиків серед інших російськомовних ігрових світів.
В той час друїдами в Альянсі могли бути лише нічні ельфи, а щоб ім’я персонажа відповідало антуражу цієї раси і не руйнувало атмосферу рольової гри, мені довелося знайти простий словник мови ельфів Толкіна. Я вже не пам’ятаю, з яких конкретних слів утворив перекладене словосполучення, чи то Ener (господар) і Lana (шлях), чи то щось інше, але в кінцевому результаті вийшло так, як вийшло – Enerylan або ж Енерілан (українською), що означає «Господар свого шляху». Ну а при налаштуванні зовнішності, вибір кольору волосся автоматично впав на мій улюблений – білий.
З часом завдяки цьому описаному вище факту, багато людей у різних гральних та рольових спільнотах стали сприймати мене як «білого кота», оскільки під час гральних подій мій персонаж майже завжди був в такому вигляді. Ну а що б відповідати вже сформованому образу в мережі, мені не довелося докладати жодних зусиль.
Не можу сказати, що відношу себе до якоїсь конкретної субкультури.
Багато років я цікавлюся комп’ютерними іграми, що автоматично включає мене до спільноти «геймерів», оскільки це поняття вже давно розглядають як повноцінну субкультуру, якщо враховувати всі аспекти діяльності гравців (ігри, колекціонування, змагання, події, косплеї, і т.д.). Також я насолоджуюся текстовими рольовими іграми, через що мене частково можна віднести до субкультури ролевиків, хоча я не брав участі в полігонних подіях через ряд взаємопов’язаних причин. Що не менш цікаво, суміш вищезазначеного привела мене до фуррі-спільноти, де я познайомився з десятком чудових осіб. Хоча, відверто кажучи, назвати себе повноцінним її учасником я не можу.
Для мене музика – не просто гарна музична композиція зі словами чи без них. Це свого роду звукове зілля, яке викликає певні емоції або підкреслює поточний стан. Не можу сказати, що у мене є якась улюблена композиція або жанр, оскільки все слухається виключно за настроєм, і, знаєте, кожен день буває абсолютно різним. Залежно від нього, іноді тягне від синтвейва до року, від металу до класики. Я не аудіофіл і навіть не можу себе назвати меломаном, але прожити день без музики – це, як прожити день без чашки кави.
Посилання на мій Spotify знаходиться десь внизу.
Також варто додати декілька слів про те, що я захоплююсь прослуховуванням ASMR. Що це таке – вам варто особисто ознайомитись, в інтернеті інформації безліч. Але якщо коротко, то особисто для мене – це один з варіантів розслабитись, а інколи і доступний спосіб медитації. Із цікавих тригерів: стукіт по дереву або іншим натуральним матеріалам, скрегіт по мікрофону, візуальний asmr.
Світ насичений хорошими фільмами, на які варто витратити свій час, проте, так само як і з музикою, вибір фільму залежить від особистого настрою. Іноді виникає бажання подивитися легку фантастику з вражаючою картинкою, але в основному я віддаю перевагу фільмам з цікавими сюжетами, глибоким змістом, несподіваними кінцівками або чимось, що можна взяти для себе.
За довгий час накопичилося багато улюблених фільмів, котрі просто одним реченням не перечислиш. Тому вирішив створити окрему сторінку.
Доля мого дозвілля склалася так, що частиною мого вільного часу є «геймінг». Хтось любить дивитися фільми, хтось читати книги, а я віддаю перевагу не просто “дозвіллю у мережі”, але перебуванню в дивовижних світах, де твориться своя історія, де я потрапляю у неймовірні пригоди з чудовими людьми, які її пишуть. Іншими словами, я віддаю перевагу онлайн-іграм різних жанрів.
«Перший раз почувши кличку “кобилою”, вдар образника в ніс. Почувши вдруге – назви паршивця уродом. Якщо втретє тебе назвуть кобилою – йди до магазину і купуй сідло.» © Раббі, фільм “Щасливе число Слевіна”.
«Досконалість характеру полягає в тому, щоб проживати кожен день так, ніби він останній: без шаленства, без апатії, без удаваності.» © Марк Аврелій, “Медитації”
«Коли гра закінчується, король та пішак падають в одну і ту ж коробку.» © Італійське прислів’я
«Історію пишуть переможці.» © Уїнстон Черчіль.